Відчуття тривоги без причини — це реальне переживання, навіть якщо оточенню воно здається безпідставним. В основі такого занепокоєння можуть лежати біологічні, психологічні та соціальні чинники, а також тілесні захворювання. Якщо тривога стає постійною і заважає жити, це привід звернутися до фахівця.
Що таке тривога без причини і чи буває вона насправді
Тривога — це відчуття страху, побоювання та занепокоєння. Вона може бути нормальною реакцією на стрес, наприклад перед важливою розмовою або ухваленням рішення. У таких випадках вона навіть допомагає зосередитися й діяти.
Однак безпричинна тривога відчувається як хвилювання без видимого приводу. Людина може відчувати напруження, не розуміючи, що його викликало. Це не вигадка: для тривожних розладів характерне сильне й надмірно виражене відчуття страху та занепокоєння, з яким важко впоратися.
Як проявляється безпричинна тривожність
Симптоми тривоги різноманітні. Психологічно це може бути відчуття паніки, страху, неспокою, дратівливості, труднощі з концентрацією. Фізично — прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, напруження м'язів, нудота, запаморочення, порушення сну. Серед проявів також:
- відчуття наближення небезпеки, паніки або смерті;
- труднощі зосередитися або ухвалити рішення;
- відчуття роздратування, напруженості або збудження;
- нудота або дискомфорт у шлунку;
- пітливість, тремор або тремтіння;
- порушення сну.
Такі прояви не завжди пов'язані із зовнішніми обставинами.
Чому виникає необґрунтоване відчуття тривоги
Точні причини тривожних розладів невідомі, але дослідники пов'язують їх із поєднанням чинників: генетичною схильністю, особливостями роботи мозку та хімічного балансу, а також впливом довкілля. Хронічний стрес, тяжкі втрати, насильство або інші негативні події можуть підвищувати ризик.
Крім того, до чинників ризику відносять деякі риси особистості, наприклад сором'язливість або замкнутість у нових ситуаціях.
Які тілесні причини можуть викликати тривогу
Тривога може бути симптомом і інших захворювань. Серед можливих тілесних причин — проблеми з щитоподібною залозою, аритмія. Крім того, вживання кофеїну, деяких ліків або психоактивних речовин може посилювати симптоми тривоги.
Тому при постійному занепокоєнні лікар може призначити обстеження, щоб виключити соматичні причини.
Коли постійна тривога стає розладом
Тривожний розлад відрізняється від звичайної тривоги тим, що занепокоєння не минає, посилюється з часом і заважає повсякденному життю — роботі, навчанню, стосункам. Як правило, симптоми зберігаються тривалий час, не менше кількох місяців.
Згідно з діагностичними критеріями, генералізований тривожний розлад характеризується надмірним занепокоєнням про повсякденні речі майже щодня протягом не менше 6 місяців. Тривожні розлади — поширене явище: за оцінками ВООЗ, у 2023 році на них страждали 470 мільйонів людей.
Які обстеження та фахівці допомагають розібратися
Для діагностики тривожного розладу лікар розпитує про симптоми та історію хвороби, проводить фізичний огляд і лабораторні тести, щоб виключити інші захворювання. Якщо тілесних причин не знайдено, призначається психологічна оцінка.
Допомогу можуть надати психіатр, психотерапевт або психолог. У лікуванні застосовуються психотерапія (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія) і медикаменти, але їх призначає лише лікар.
Коли тривога без причини потребує звернення до лікаря
Звернутися по допомогу потрібно, якщо тривога не минає, посилюється або заважає жити. Не можна ігнорувати тривожні розлади: вони підвищують ризик депресії та зловживання психоактивними речовинами.
Екстрена допомога потрібна при ознаках, що загрожують життю.
Викликайте швидку за 103 або 112 при: сильному болю в грудях або тиску, що тривають понад дві хвилини; серйозних проблемах з диханням; непритомності або втраті свідомості; раптовій слабкості, онімінні або порушенні мовлення; судомах; сильному головному болю, що почався раптово; думках про заподіяння шкоди собі або іншим.
Джерела
Історія оновлень
Перша публікація.
Відгуки читачів
Тут ще немає відгуків. Напишіть, чи допомогла вам стаття.
Написати відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності
