Хронічна тривожність: як проявляється постійна тривога

Постійне відчуття тривоги, яке не відпускає тижнями і заважає працювати, навчатися й спілкуватися, — не просто риса характеру. Якщо напруження тримається довго, неспівмірне з приводом і погано піддається контролю, йдеться може бути про тривожний розлад. Це одна з найпоширеніших груп психічних станів: за оцінками ВООЗ, у 2023 році з ними жили близько 470 мільйонів людей, тобто приблизно 5,8% населення світу.

Що таке хронічна тривожність?

Тривожні розлади — це група станів, за яких людина відповідає на певні ситуації страхом і поганим передчуттям, а тіло при цьому подає фізичні сигнали на кшталт сильного серцебиття й пітливості. Один із частих варіантів — генералізований тривожний розлад: надмірне, часте й нереалістичне занепокоєння про повсякденні справи, роботу, здоров'я чи побутові турботи. За нього тривога стосується широкого кола звичайних ситуацій, а не одного конкретного приводу. Жінки стикаються з тривожними розладами приблизно вдвічі частіше за чоловіків, а симптоми нерідко вперше з'являються в дитячому чи підлітковому віці.

Окремо виокремлюють панічний розлад із повторюваними панічними атаками, соціальний тривожний розлад, агорафобію, специфічні фобії та тривогу розлуки. Людина може жити одразу з кількома з них.

Як проявляється постійне відчуття тривоги?

Зсередини це відчувається як постійне напруження й роздратування, неможливість зосередитися, думки, які важко зупинити. До психологічних симптомів належать паніка, страх, погане передчуття, відчуття збудженості, нав'язливі думки й труднощі з концентрацією.

Тіло теж бере участь. Серед фізичних проявів — неспокій і невсидючість, серцебиття, задишка, м'язове напруження, холодні або пітні руки, сухість у роті, нудота, оніміння або поколювання в руках і ногах, труднощі із засинанням і сном. ВООЗ додає тремтіння, дискомфорт у шлунку й відчуття наближення небезпеки, паніки чи смерті.

• тривожні думки й переконання, які важко контролювати;
• відчуття напруженості, роздратування або збудження;
• прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння;
• нудота або дискомфорт у шлунку;
• порушення сну;
• уникання звичних справ і ситуацій.

Чим фонова тривога відрізняється від звичайного хвилювання?

Хвилювання знайоме кожному: перед складною задачею, іспитом чи важливим рішенням. Воно буває корисним — допомагає помітити небезпеку й зосередитися. Тривожний розлад виходить за ці межі: страх не тимчасовий, він може бути всеохопним і з часом посилюватися.

Для генералізованого тривожного розладу характерне занепокоєння майже щодня протягом щонайменше шести місяців.

Через що тривога стає постійною?

Точна причина невідома. Дослідники говорять про поєднання чинників: дисбаланс нейромедіаторів і гормонів, зміни в мигдалеподібному тілі, спадковість і навколишнє середовище. Ризик вищий, якщо в близького родича є тривожний розлад.

ВООЗ зазначає, що тривожні розлади частіше розвиваються після насильства, тяжкої втрати та іншого негативного досвіду. Серед загальних чинників ризику — певні риси характеру, травматичні події в дитинстві чи дорослому житті, а також деякі стани здоров'я. Кофеїн, інші речовини й окремі ліки можуть посилювати симптоми. Крім того, тривога тісно пов'язана з фізичним здоров'ям: вона може виникати на тлі тілесних хвороб і сама підвищує ризик деяких із них.

Які тілесні причини тривоги потрібно виключити?

Схожі на тривогу симптоми бувають у тілесних станів — наприклад, за проблем зі щитоподібною залозою або порушень серцевого ритму. Тому під час діагностики лікар розпитує про симптоми й історію здоров'я, може провести огляд і призначити лабораторні обстеження, щоб переконатися, що причина не в іншому захворюванні.

Якщо інших проблем зі здоров'ям не знаходять, проводять психологічну оцінку — сам лікар або фахівець із психічного здоров'я.

Які наслідки тривалої тривоги?

Без лікування тривога спричиняє сильний стрес і може зберігатися довго, заважаючи сім'ї, соціальному життю, навчанню й роботі. Люди нерідко починають уникати ситуацій, які її викликають, і коло звичних справ звужується.

Тривожні розлади підвищують ризик депресії та зловживання психоактивними речовинами, а також ризик суїцидальних думок і поведінки. Фізичне напруження й гіперактивність нервової системи пов'язані з ризиком серцево-судинних захворювань.

До якого фахівця звернутися і коли?

Поява симптомів тривожного розладу — привід звернутися по допомогу. Звернутися можна до свого лікаря або до фахівця із психічного здоров'я. Основне лікування — розмовна терапія, насамперед підходи на основі когнітивно-поведінкової терапії, включно з роботою зі страхами, а також за потреби ліки, які підбирає лікар. Допомагають і навички керування стресом, наприклад розслаблення й усвідомленість; за деяких розладів застосовують антидепресанти. Лікування ефективне, але, за даними ВООЗ, допомогу отримує лише близько чверті тих, хто її потребує.

Сама по собі хронічна тривожність не належить до невідкладних станів. Але є ознаки, за яких потрібна швидка допомога.

Викликайте швидку за 103 або 112, якщо є утруднене дихання або сильна задишка, біль чи тиск у грудях, непритомність або втрата свідомості, раптова слабкість, запаморочення чи зміна зору, сплутаність свідомості, судоми, кровотеча, що не зупиняється, а також якщо з'являються думки про заподіяння шкоди собі чи іншим.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності