Хронічний простатит: що це і як він проявляється

Хронічний простатит — це тривале запалення передміхурової залози, яке може тягнутися місяцями й роками. Найчастіше він проявляється болем або дискомфортом у ділянці таза та порушеннями сечовипускання. Це найпоширеніша форма простатиту, і трапляється вона в чоловіків будь-якого віку.

Що таке хронічний простатит

Простата — залоза розміром із волоський горіх під сечовим міхуром, спереду від прямої кишки. Вона виробляє рідину для сім'я та бере участь у контролі сечовипускання. Простатит означає запалення цієї залози, а «хронічний» — що процес не гострий, а затяжний.

За класифікацією NIH виділяють чотири категорії простатиту. Хронічний простатит належить до категорій II, III і IV: бактеріальний, хронічний простатит/синдром хронічного тазового болю та безсимптомний. Гострий простатит — окрема категорія I, це невідкладний стан.

Які бувають форми хронічного простатиту

Хронічний простатит/синдром хронічного тазового болю — найчастіша й найменш вивчена форма. У США вона трапляється в 10–15% чоловічого населення. Бактеріальний варіант часто пов'язаний із повторними інфекціями сечовивідних шляхів.

Ознаки хронічного простатиту

Головний симптом хронічного простатиту/синдрому тазового болю — біль або дискомфорт 3 місяці й довше. Локалізація: між калиткою та анусом, низ живота, статевий член, калитка, поперек. Біль може з'являтися й зникати, виникати раптово або наростати.

• біль або печіння під час сечовипускання та після нього;
• часте сечовипускання — вісім і більше разів на день;
• імперативні позиви, слабкий або переривчастий струмінь;
• біль під час еякуляції або після неї;
• біль у промежині, паху, низу живота або попереку.

При хронічному бактеріальному простатиті додаються часті нічні позиви, печіння під час сечовипускання, іноді утруднення сечовипускання. Симптоми можуть бути слабшими, ніж при гострому, і то з'являтися, то зникати.

Чому виникає хронічне запалення простати

Причини залежать від форми. При бактеріальному простатиті бактерії потрапляють у простату з уретри, іноді з кров'ю або із сусідніх органів. Повторні або важко піддатливі лікуванню інфекції сечовивідних шляхів підвищують ризик хронічної форми.

Причина хронічного простатиту/синдрому тазового болю невідома. Дослідники припускають роль мікроорганізму, але не бактеріальної інфекції, хімічних речовин у сечі, реакції імунітету на перенесену інфекцію або пошкодження нервів у ділянці таза. Ризик вищий у чоловіків із пошкодженням нервів після операцій або травм, а також на тлі психологічного стресу.

Як діагностують хронічний простатит

Лікар починає з розпитування про симптоми та їхній вплив на життя, сімейного анамнезу й огляду. Простату можна перевірити пальцем через пряму кишку. Далі призначають обстеження, щоб виключити інші причини.

Можливі тести: аналіз сечі, аналіз крові, включно з ПСА, візуалізація — УЗД або МРТ, біопсія простати, урофлоуметрія для оцінки швидкості й об'єму потоку сечі, цистоскопія для перевірки перешкод в уретрі. Набір обстежень залежить від картини симптомів.

Чим небезпечні ускладнення та затяжний перебіг

Ускладнення простатиту включають бактеріальну інфекцію крові, абсцес простати — порожнину з гноєм, порушення статевої функції, запалення сусідніх репродуктивних органів. При гострому простатиті можливі сепсис і висхідна інфекція з пієлонефритом.

Хронічний перебіг означає місяці й роки дискомфорту. Безсимптомна форма, категорія IV, ускладнень не дає. При появі болю в тазі або проблем із сечовипусканням обстеження допомагає відокремити простатит від інших станів простати.

До якого лікаря звернутися і коли не відкладати візит

З такими скаргами потрібно звернутися до лікаря. Записатися потрібно, якщо є часте сечовипускання, кров у сечі, стійкий дискомфорт, біль у попереку, паху, животі або статевих органах, гарячка, озноб, печіння під час сечовипускання. Окремо — якщо сечовипускання утруднене або його немає.

Телефонувати 103 або 112 потрібно при гострій затримці сечі — неможливості помочитися, сильному болю, високій температурі з ознобом, сплутаності свідомості. Ці ознаки можуть свідчити про гострий простатит, сепсис або іншу невідкладну ситуацію.

Порядок такий: уролог, огляд і пальпація простати, аналіз сечі та крові з ПСА. Далі — УЗД або МРТ, урофлоуметрія, за потреби цистоскопія та біопсія. Лише після цього обговорюють тактику.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності