Дисоціальний розлад особистості: що це таке і як проявляється

Дисоціальний розлад особистості — це психічний розлад, за якого людина роками маніпулює іншими, порушує їхні права та закони, не відчуваючи провини за наслідки. У міжнародній класифікації його також називають антисоціальним; психопатія та соціопатія в цьому контексті означають те саме. Йдеться не про грубість у побуті, а про стійкий зразок поведінки, який зачіпає кілька сфер життя і починається ще в дитинстві або підлітковому віці.

Що таке дисоціальний розлад особистості?

Розлад описують як помітну дисгармонію в особистісних позиціях і поведінці: страждають емоційність, контроль спонукань, стосунки з людьми. Такий стиль поведінки хронічний, всеосяжний і порушує адаптацію до широкого кола ситуацій — особистих і соціальних. Він призводить до особистісного дистресу або несприятливо позначається на оточенні, хоча сама людина може помічати це лише на пізніх етапах.

За оцінками, розлад трапляється у 1–4% дорослих. Серед людей у місцях позбавлення волі він поширений помітно частіше.

Дисоціальний і асоціальний розлад: одне й те саме чи ні?

У МКХ-10 до переліку назв цього розладу входять соціопатичний розлад, аморальна особистість, асоціальна особистість, антисоціальний розлад і психопатичний розлад особистості. Тобто «дисоціальний» і «антисоціальний» — різні варіанти назви одного діагнозу, а не два різні стани. Частина фахівців вважає психопатію тим самим розладом, інші — схожим, але тяжчим.

Окремо існує розлад поведінки в дітей і підлітків: він може передувати діагнозу, але сам по собі ним не є.

Як розлад проявляється в поведінці та стосунках

Зовні людина може бути привабливою та вміло лестити, використовуючи це для маніпуляцій і обману заради вигоди чи задоволення. Вона не бере відповідальності за вчинки, не виявляє каяття і байдужа до заподіяної шкоди. Реакція на фрустрацію низька, агресія розряджається легко, аж до насильства.

• Систематичне порушення законів і правил, що призводить до арештів.
• Часта брехня, обман оточення заради вигоди.
• Імпульсивність, нездатність планувати.
• Дратівливість, бійки та інші фізичні сутички.
• Ризик без урахування безпеки своєї та чужої.
• Безвідповідальність у роботі та фінансових зобов'язаннях.

Чому воно виникає: що відомо про причини та фактори ризику

Точна причина невідома. Дослідження вказують на поєднання спадковості та пережитого в дитинстві: ризик вищий за наявності біологічного родича з таким розладом, при травмі або насильстві в ранньому дитинстві. Обговорюється роль біології мозку, зокрема змін рівня серотоніну, який регулює настрій.

Серед факторів ризику називають чоловічу стать, діагноз розладу поведінки до 15 років, розлад уживання психоактивних речовин, психічні розлади в біологічній сім'ї, нижчу успішність і перебування в місцях позбавлення волі.

Як ставлять діагноз і які стани потрібно виключити

Діагноз ставить психолог або психіатр за підсумками психологічної оцінки: фахівець дивиться на стійкі моделі думок і поведінки та оцінює, наскільки симптоми тривалі й виражені. Орієнтуються на критерії DSM-5-TR або МКХ-10, де потрібна відповідність кільком ознакам одночасно.

Обов'язкова умова — проблеми поведінки в дитинстві: без розладу поведінки в анамнезі діагноз не ставлять, а до 18 років його не встановлюють. Виключають пояснення симптомів органічним захворюванням або травмою мозку, іншим психічним розладом, а також розладом поведінки як таким і емоційно нестійким розладом особистості. Окрема складність — відрізнити розлад від реакцій, пов'язаних із культурними та регіональними нормами.

Які ускладнення та ризики пов'язані з цим розладом

Розлад небезпечний і для самої людини, і для оточення: можливі жорстокість і нехтування, насильство, суїцид. Часті розлади вживання алкоголю та наркотиків, арешти й ув'язнення, інші психічні стани — депресія, тривога. Людина нерідко не справляється з особистими, соціальними, робочими та навчальними зобов'язаннями.

Симптоми зазвичай досягають піку в пізньому підлітковому віці та близько 20 років, а після 40 років можуть слабшати самі.

До якого фахівця звертатися і коли це необхідно

Звертатися потрібно до психіатра або психолога, якщо в людини чи її близького є ознаки розладу. Люди з таким розладом рідко приходять самі — часто лікування починається лише за рішенням суду. Допомога може включати поведінкові методи та розмовну терапію, а супутні розлади настрою або вживання речовин лікують окремо.

Сам розлад не є невідкладним станом, але при думках про заподіяння шкоди собі чи іншим, спробі суїциду, раптовій сплутаності або незвичній поведінці зі зміною психічного статусу потрібна екстрена допомога — телефонуйте за 103 або 112 і не залишайте людину саму.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності