Лейкоз — це рак крові та кісткового мозку. У кістковому мозку утворюються клітини двох паростків — мієлоїдного та лімфоїдного, і лейкоз може уражати будь-який із них. Хронічні форми розвиваються повільно, і людина може роками жити без помітних симптомів.
Що таке лімфолейкоз і чим він відрізняється від мієлолейкозу?
У кістковому мозку з кровотворної стовбурової клітини утворюються клітини двох паростків — мієлоїдного та лімфоїдного. З мієлоїдного паростка утворюються еритроцити, гранулоцити та тромбоцити, з лімфоїдного — лімфоцити: B-клітини, T-клітини та природні кілери. Лейкоз виникає, коли в одному з цих паростків починають накопичуватися атипові клітини.
При хронічному лімфоцитарному лейкозі кістковий мозок виробляє занадто багато аномальних лімфоцитів. Ці клітини не справляються зі своїми завданнями і поступово витісняють здорові еритроцити, лейкоцити та тромбоцити, через що виникають інфекції, анемія та схильність до кровоточивості.
Що таке хронічний лімфоцитарний лейкоз?
Слово «хронічний» означає повільний розвиток. Хронічний лімфоцитарний лейкоз (ХЛЛ) — один із найчастіших варіантів лейкозу в дорослих; він уражає B-лімфоцити. Захворювання трапляється переважно в людей середнього та похилого віку і рідко — у дітей.
При ХЛЛ аномальні B-лімфоцити накопичуються в крові, кістковому мозку та лімфатичних вузлах. Через це знижується імунітет, розвиваються анемія та схильність до кровоточивості.
Звідки беруться лейкози і хто в групі ризику?
Причини хронічного лімфоцитарного лейкозу до кінця не встановлені. Зв'язок з іонізуючим випромінюванням, вірусними інфекціями, харчуванням і способом життя не доведений. Обговорюється вплив контакту з деякими інсектицидами.
Схильність може передаватися у спадок: у найближчих родичів ризик вищий, ніж у популяції, але залишається нижчим за 1 %. Частіше хворіють чоловіки, а з віком імовірність зростає. Більшості випадків, імовірно, передує передлейкозний стан — моноклональний B-клітинний лімфоцитоз.
Як проявляється хронічний лімфоцитарний лейкоз?
На ранніх стадіях симптомів може не бути взагалі, і захворювання знаходять випадково під час аналізу крові, зробленого з іншого приводу. Пізніше з'являються слабкість, підвищена пітливість, зниження маси тіла без причини, нічна пітливість, часті інфекції.
Характерна генералізована лімфаденопатія: безболісні збільшені лімфовузли на шиї, у пахвовій ділянці, у паху. Можливе відчуття тяжкості в лівому підребер'ї через збільшення селезінки, а на пізніх стадіях — анемія та тромбоцитопенія з кровоточивістю. Ці симптоми бувають і при інших хворобах, тому їх оцінює лікар.
Як діагностують лейкоз і що показує аналіз крові?
Лікар розпитує про скарги, оглядає і призначає аналізи крові. Загальний аналіз із лейкоцитарною формулою показує кількість еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів і рівень гемоглобіну. При ХЛЛ у крові знаходять абсолютний лімфоцитоз і характерні зрілі лімфоцити.
Для уточнення проводять імунофенотипування клітин, цитогенетичні та молекулярні дослідження. Можуть знадобитися візуалізаційні обстеження (УЗД, рентген, КТ) і біопсія кісткового мозку або лімфовузла. При підозрі на лейкоз направляють до гематолога.
Обстеження при підозрі на ХЛЛ включають:
- загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;
- біохімічні дослідження крові;
- імунофенотипування лімфоцитів;
- цитогенетичні та молекулярні дослідження;
- візуалізаційні обстеження (УЗД, рентген, КТ);
- біопсію кісткового мозку або лімфовузла.
До якого лікаря звертатися і коли?
При підозрілих симптомах або змінах в аналізі крові звертаються до терапевта, який за потреби направить до гематолога. Якщо діагноз уже встановлений і самопочуття погіршилося, візит до лікаря не відкладають.
Телефонувати за 103 або 112 потрібно при кровотечі, яка не зупиняється, вираженій задишці, втраті свідомості, сплутаності, сильному болю, а також при високій температурі, яка не знижується після ліків, або при високій температурі з головним болем і ригідністю шиї.
Джерела
Історія оновлень
Перша публікація.
Відгуки читачів
Тут ще немає відгуків. Напишіть, чи допомогла вам стаття.
Написати відгук
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності
