Атонія кишечника: що це, ознаки та причини

Атонія кишечника — це стан, за якого стінки кишки скорочуються мляво, і вміст просувається повільно. Через це випорожнення стають рідкими, твердими, а дефекація потребує зусиль.

Що таке атонія кишечника?

Йдеться про зниження рухової функції кишечника, коли м'язовий шар стінки працює недостатньо активно. При парезі, або паралітичній непрохідності, кишечник не працює правильно, хоча структурної перешкоди, яка б його перекривала, немає.

На практиці людина з атонією скаржиться не на «хворобу», а на побутові речі: до туалету — раз на кілька днів, доводиться тужитися. Частота випорожнень у всіх різна: у дорослих нормою вважається від трьох випорожнень на день до одного разу на три дні. Якщо ви не ходите до туалету щодня, це ще не запор.

Чим запор відрізняється від парезу кишечника?

Парез, або паралітична непрохідність, — стан, за якого кишечник не працює, хоча механічної закупорки немає.

Окремо виділяють механічну непрохідність: там кишку перекриває щось конкретне — спайки після операцій, грижа, пухлина, каловий камінь, заворот кишок. Тому лікар і з'ясовує, що саме перешкоджає проходженню вмісту.

Які ознаки атонії кишечника?

Ключові прояви — ті самі, що й у запора. Випорожнення рідкі, кал твердий і грудкуватий, доводиться тужитися, за один раз виходить мало, залишається відчуття неповного випорожнення. Додаються дискомфорт і біль у животі.

• труднощі з випорожненням і сильне натужування;
• рідкі випорожнення порівняно зі звичним ритмом;
• твердий, грудкуватий кал і малі порції за раз;
• відчуття, що кишечник випорожнився не повністю;
• біль або дискомфорт у животі.

При непрохідності картина тяжча: живіт здутий і болить, з'являються нудота й блювання, гази не відходять. Це вже привід не зволікати зі зверненням.

Які причини млявого кишечника?

Найчастіші причини — побутові. Мало клітковини в раціоні, багато жирного, брак води й фізичної активності, зміна звичного режиму, стрес і тривога. Такий запор нерідко виникає й без зрозумілої причини.

Далі йдуть ліки: сильні знеболювальні, антидепресанти. Потім — хвороби: проблеми з щитоподібною залозою, хвороба Паркінсона, діабет, синдром подразненого кишечника, дивертикуліт. Парез може розвинутися після операції на животі, при інфекціях, порушенні електролітів (наприклад, зниженні калію в крові), зниженні кровопостачання кишечника, хворобах нирок або легень.

Як виявляють зниження рухової функції кишечника?

Перший крок — візит до лікаря. Він розпитає про симптоми, звичний ритм випорожнень, хвороби та всі прийняті ліки, включно з безрецептурними й добавками. Потім огляне живіт і може провести пальцеве ректальне дослідження.

Якщо запор тяжкий або є інші симптоми, призначають обстеження: аналізи крові, рентген живота, колоноскопію, МРТ черевної порожнини. При підозрі на непрохідність використовують КТ живота, рентген, барієву клізму, серію знімків верхніх відділів ШКТ.

Коли потрібно негайно звернутися до лікаря?

До лікаря йдуть, якщо запор тяжкий: три й більше днів між випорожненнями, біль у животі, тривале натужування або відчуття «кулі», що перекриває пряму кишку. Також — якщо прості зміни способу життя не допомагають, якщо вам понад 50 років або в родичів був рак кишечника.

Швидка допомога за номером 103 або 112 потрібна при запорі разом із нез'ясованою втратою ваги, кров'ю з прямої кишки або в калі, сильним болем, переймами чи здуттям живота, блюванням. Окремо — якщо не відходять ні кал, ні гази, живіт здутий і не спадає, блювання не припиняється, є нез'ясований біль у животі. Запор сам по собі не завжди невідкладний стан, але він буває ознакою серйозної хвороби — непрохідності або раку кишечника.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності