Аденоїдит: що це, симптоми та причини запалення аденоїдів

Аденоїдит — це запалення глоткової мигдалини, яка розташована у склепінні носоглотки, за носом. Вона входить до лімфаденоїдного глоткового кільця і разом з іншими мигдалинами затримує мікробів, що потрапляють через ніс і рот. Запалення цієї тканини дає закладеність носа, дихання ротом та інші симптоми, знайомі батькам дітей, які часто хворіють.

Що таке аденоїдит і чим він відрізняється від аденоїдів

Глоткова мигдалина є в кожної дитини, і це нормальна частина імунної системи. Аденоїди — це патологічно збільшена мигдалина, розростання її лімфоїдної тканини, яке заважає носовому диханню і слуху. Аденоїдит же — запалення такої мигдалини, яке може виникати і на тлі збільшення, і саме по собі.

При звичайному огляді глотки цю мигдалину не видно, для її спостереження потрібні спеціальні інструменти. Розростання частіше трапляються в дітей 3–7 років, а аденоїдит може бути гострим, підгострим або хронічним. У дорослих аденоїдит трапляється рідше: лімфоїдна тканина мигдалини зазвичай зменшується починаючи приблизно з 7 років, і до дорослого віку її майже не залишається.

Як проявляється запалення аденоїдів

Захворювання починається з утруднення носового дихання: спочатку тільки вночі, із сопінням і хропінням, згодом і вдень. До цього додаються слизові або гнійні виділення з носа, а температура може підвищуватися.

Типові ознаки виглядають так:

• закладеність носа та утруднення носового дихання;
• дихання ротом, хропіння і неспокійний сон;
• нежить і стікання слизу по задній стінці глотки;
• біль у горлі та ранковий кашель;
• температура, у немовлят — труднощі під час годування.

При млявому перебігу можливе поступове зниження слуху. Тривале дихання ротом підвищує ризик карієсу і неправильного прикусу, а також може впливати на розвиток кісток обличчя.

Чому виникає аденоїдит: основні причини

Найчастіший сценарій гострого аденоїдиту починається з вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Вона робить тканину вразливою, і слідом може приєднатися бактеріальна інфекція — тоді говорять про бактеріальний аденоїдит. Запалення спричиняють віруси застуди і грипу, бактерії — збудники бронхіту, отиту, пневмонії та ангіни.

Інші причини — алергічна реакція, що подразнює слизову, і закидання кислого вмісту шлунка в горло при одній із форм рефлюксу. Розростанням сприяють захворювання, що спричиняють запалення слизової носа і мигдалин: кір, скарлатина, грип, гострі та хронічні запалення верхніх дихальних шляхів.

Які бувають види: вірусний, бактеріальний, алергічний

Лікар оцінює, що саме спричинило запалення, і за потреби направляє на додаткові обстеження. Якщо запалення повертається часто, обговорюють видалення мигдалини.

Чи буває аденоїдит без нежитю

Виділення з носа бувають не завжди: при підгострому перебігу єдиним симптомом може залишатися ранковий кашель, а при млявому перебігу на перший план виходить поступове зниження слуху. Тому відсутність нежитю не виключає запалення.

Як діагностують аденоїдит

Лікар розпитує про симптоми, оглядає вуха, горло і рот, промацує шию. Оскільки мигдалина розташована вище, ніж видно під час огляду рота, застосовують спеціальне дзеркало, ендоскоп — гнучку трубку з камерою — або рентген. Ендоскопія вважається найінформативнішим методом.

Щоб зрозуміти причину, беруть мазок із задньої стінки глотки на бактерії, наприклад на збудника ангіни, і за підозри на алергію проводять алергологічні проби.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Приводом прийти до педіатра або оториноларинголога слугують тривала закладеність носа, хропіння і дихання ротом уві сні, повторювані отити, ранковий кашель без застуди, зниження слуху. Лікар оцінить стан мигдалини і вирішить, чи потрібне додаткове обстеження.

Сам аденоїдит неотложним станом не є. Викликайте швидку за 103 або 112, якщо в дитини синюватий або сірий відтінок шкіри, їй важко або незвично дихати, вона не може їсти чи пити, з'явилися судоми, сильний головний біль із блюванням, набряк обличчя, очей або язика, незвична сонливість і сплутаність, не зупиняється кровотеча.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності