Косоокість у дітей: види, причини та коли вона вважається нормою

Косоокість — це стан, при якому очі не вишикувані в одному напрямку: одне дивиться прямо, а інше відхиляється вбік. У більшості дітей вона з'являється в немовлячому та ранньому дитячому віці, найчастіше до трьох років. Окремо виділяють уявну косоокість, коли очі насправді стоять рівно, але через будову обличчя здаються косими.

Що таке косоокість у дітей

У нормі шість м'язів, що керують рухом кожного ока, працюють узгоджено, і обидва ока дивляться на один об'єкт. При косоокості ця узгодженість порушується, і одне око відхиляється в інший бік. Тоді в мозок надходять два різних зображення, і дитячий мозок може почати ігнорувати картинку від слабшого ока.

Якщо такий стан не лікувати, око, яке мозок ігнорує, може так і не почати добре бачити. Це зниження зору називають амбліопією, або «лінивим оком». Іноді, навпаки, спочатку виникає амбліопія, а вже вона призводить до косоокості.

Чи буває уявна косоокість і чому в новонародженого очі косять

Для новонародженого епізодично косі або «блукаючі» очі — звичайне явище. До 3–4 місяців погляд немовляти зазвичай стає прямим і добре вирівняним, а до півроку дитина впевнено фокусується на предметах зблизька і здалеку. До 6 місяців таке явище має зникнути.

Уявна косоокість, або псевдострабізм, створює враження косоокості, хоча очі стоять правильно. Причина — зайва шкіра, що прикриває внутрішні куточки очей, або плоска перенісся. У міру росту обличчя таке враження зникає.

Чи може косоокість бути від широкої перенісся

Широка перенісся та особливості розрізу очей дійсно можуть виглядати як косоокість. Батьки іноді приймають за відхилення своєрідне розташування і форму носа. З часом форма носа змінюється, і уявна косоокість минає.

Які бувають види косоокості у дітей: вроджена, вертикальна, тимчасова

Розрізняють вроджену косоокість, яка є при народженні або з'являється в перші шість місяців, і набуту. За напрямком відхилення виділяють збіжну (око до носа), розбіжну (око назовні), а також вертикальну — з відхиленням догори або донизу. Окремо говорять про постійну і переривчасту, або тимчасову, косоокість, коли око косить лише іноді.

• Збіжна — око відхиляється до носа; при далекозорості у дітей можлива акомодаційна езотропія.
• Розбіжна — око відхиляється назовні; при переривчастій екзотропії око чергує пряме положення і відхід убік.
• Вертикальна — відхилення догори або донизу.
• Постійна або переривчаста — відхилення є завжди або з'являється лише іноді.

Чому з'являється косоокість у дитини

У більшості випадків причина косоокості у дітей невідома. Найчастіше проблема пов'язана з керуванням м'язами ока з боку нервової системи, а не з їхньою силою. У частини дітей простежується сімейна історія: приблизно у 30% дітей з косоокістю є родич із подібною проблемою.

Серед факторів ризику називають некориговані порушення рефракції, слабкий зір одного ока, дитячий церебральний параліч, синдром Дауна, гідроцефалію, пухлини мозку і травми голови. Далекозорість теж може сприяти збіжній косоокості.

Як лікар перевіряє, чи косить око

Офтальмолог оглядає очі і проводить тести, щоб визначити, наскільки вони виведені із загального напрямку. Серед них перевірка рогівкового світлового рефлексу, тест із заплющуванням і розплющуванням ока, огляд сітківки і перевірка гостроти зору. Додатково проводять неврологічне обстеження — перевірку мозку і нервової системи.

Коли з косоокістю потрібно до офтальмолога

Косоокість оцінюють невідкладно. Звернутися до лікаря або офтальмолога потрібно, якщо очі дитини виглядають косими, вона скаржиться на двоїння або їй важко бачити. Труднощі з читанням і навчанням теж іноді пов'язані з тим, що дитина погано бачить дошку або текст.

Раптово поява відхилення очей, особливо з двоїнням, у старшої дитини потребує швидкої консультації лікаря.

Екстрені ознаки: втрата свідомості, проблеми з диханням, судоми, раптова слабкість або оніміння з одного боку тіла, різка зміна зору, сильний головний біль, набряк обличчя або очей, невгамовне блювання. При них викликають швидку за 103 або 112.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Відмова від відповідальності